From про- (pro-) + слідкува́ти (slidkuváty).
прослідкува́ти • (proslidkuváty) pf (imperfective слідкува́ти or прослідко́вувати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | прослідкува́ти, прослідкува́ть proslidkuváty, proslidkuvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | прослідко́ваний proslidkóvanyj impersonal: прослідко́вано proslidkóvano |
| adverbial | — | прослідкува́вши proslidkuvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | прослідку́ю proslidkúju |
| 2nd singular ти |
— | прослідку́єш proslidkúješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | прослідку́є proslidkúje |
| 1st plural ми |
— | прослідку́єм, прослідку́ємо proslidkújem, proslidkújemo |
| 2nd plural ви |
— | прослідку́єте proslidkújete |
| 3rd plural вони |
— | прослідку́ють proslidkújutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | прослідку́ймо proslidkújmo |
| second-person | прослідку́й proslidkúj |
прослідку́йте proslidkújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
прослідкува́в proslidkuváv |
прослідкува́ли proslidkuvály |
| feminine я / ти / вона |
прослідкува́ла proslidkuvála | |
| neuter воно |
прослідкува́ло proslidkuválo | |