From просочи́ти (prosočýty) + -увати (-uvaty).
просо́чувати • (prosóčuvaty) impf (perfective просочи́ти) (transitive)
imperfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | просо́чувати, просо́чувать prosóčuvaty, prosóčuvatʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | — |
adverbial | просо́чуючи prosóčujučy |
просо́чувавши prosóčuvavšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
просо́чую prosóčuju |
бу́ду просо́чувати, бу́ду просо́чувать, просо́чуватиму búdu prosóčuvaty, búdu prosóčuvatʹ, prosóčuvatymu |
2nd singular ти |
просо́чуєш prosóčuješ |
бу́деш просо́чувати, бу́деш просо́чувать, просо́чуватимеш búdeš prosóčuvaty, búdeš prosóčuvatʹ, prosóčuvatymeš |
3rd singular він / вона / воно |
просо́чує prosóčuje |
бу́де просо́чувати, бу́де просо́чувать, просо́чуватиме búde prosóčuvaty, búde prosóčuvatʹ, prosóčuvatyme |
1st plural ми |
просо́чуєм, просо́чуємо prosóčujem, prosóčujemo |
бу́демо просо́чувати, бу́демо просо́чувать, просо́чуватимемо, просо́чуватимем búdemo prosóčuvaty, búdemo prosóčuvatʹ, prosóčuvatymemo, prosóčuvatymem |
2nd plural ви |
просо́чуєте prosóčujete |
бу́дете просо́чувати, бу́дете просо́чувать, просо́чуватимете búdete prosóčuvaty, búdete prosóčuvatʹ, prosóčuvatymete |
3rd plural вони |
просо́чують prosóčujutʹ |
бу́дуть просо́чувати, бу́дуть просо́чувать, просо́чуватимуть búdutʹ prosóčuvaty, búdutʹ prosóčuvatʹ, prosóčuvatymutʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | просо́чуймо prosóčujmo |
second-person | просо́чуй prosóčuj |
просо́чуйте prosóčujte |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
просо́чував prosóčuvav |
просо́чували prosóčuvaly |
feminine я / ти / вона |
просо́чувала prosóčuvala | |
neuter воно |
просо́чувало prosóčuvalo |