From про- (pro-) + сте́жити (stéžyty).
просте́жити • (prostéžyty) pf (imperfective просте́жувати)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | просте́жити, просте́жить prostéžyty, prostéžytʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | просте́жений prostéženyj impersonal: просте́жено prostéženo |
adverbial | — | просте́живши prostéžyvšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | просте́жу prostéžu |
2nd singular ти |
— | просте́жиш prostéžyš |
3rd singular він / вона / воно |
— | просте́жить prostéžytʹ |
1st plural ми |
— | просте́жим, просте́жимо prostéžym, prostéžymo |
2nd plural ви |
— | просте́жите prostéžyte |
3rd plural вони |
— | просте́жать prostéžatʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | просте́жмо prostéžmo |
second-person | просте́ж prostéž |
просте́жте prostéžte |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
просте́жив prostéžyv |
просте́жили prostéžyly |
feminine я / ти / вона |
просте́жила prostéžyla | |
neuter воно |
просте́жило prostéžylo |