Fom про- (pro-) + цитува́ти (cytuváty). Compare Russian процити́ровать (procitírovatʹ), Belarusian працытава́ць (pracytavácʹ).
процитува́ти • (procytuváty) pf (imperfective цитува́ти)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | процитува́ти, процитува́ть procytuváty, procytuvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | процито́ваний procytóvanyj impersonal: процито́вано procytóvano |
| adverbial | — | процитува́вши procytuvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | проциту́ю procytúju |
| 2nd singular ти |
— | проциту́єш procytúješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | проциту́є procytúje |
| 1st plural ми |
— | проциту́єм, проциту́ємо procytújem, procytújemo |
| 2nd plural ви |
— | проциту́єте procytújete |
| 3rd plural вони |
— | проциту́ють procytújutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | проциту́ймо procytújmo |
| second-person | проциту́й procytúj |
проциту́йте procytújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
процитува́в procytuváv |
процитува́ли procytuvály |
| feminine я / ти / вона |
процитува́ла procytuvála | |
| neuter воно |
процитува́ло procytuválo | |