From роз- (roz-) + бурха́ти (burxáty).
розбу́рхати • (rozbúrxaty) pf (imperfective розбу́рхувати) (transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | розбу́рхати, розбу́рхать rozbúrxaty, rozbúrxatʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | розбу́рханий rozbúrxanyj impersonal: розбу́рхано rozbúrxano |
| adverbial | — | розбу́рхавши rozbúrxavšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | розбу́рхаю rozbúrxaju |
| 2nd singular ти |
— | розбу́рхаєш rozbúrxaješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | розбу́рхає rozbúrxaje |
| 1st plural ми |
— | розбу́рхаєм, розбу́рхаємо rozbúrxajem, rozbúrxajemo |
| 2nd plural ви |
— | розбу́рхаєте rozbúrxajete |
| 3rd plural вони |
— | розбу́рхають rozbúrxajutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | розбу́рхаймо rozbúrxajmo |
| second-person | розбу́рхай rozbúrxaj |
розбу́рхайте rozbúrxajte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
розбу́рхав rozbúrxav |
розбу́рхали rozbúrxaly |
| feminine я / ти / вона |
розбу́рхала rozbúrxala | |
| neuter воно |
розбу́рхало rozbúrxalo | |