From роз- (roz-) + трощи́ти (troščýty).
розтрощи́ти • (roztroščýty) pf (imperfective розтро́щувати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | розтрощи́ти, розтрощи́ть roztroščýty, roztroščýtʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | розтро́щений roztróščenyj impersonal: розтро́щено roztróščeno |
| adverbial | — | розтрощи́вши roztroščývšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | розтрощу́ roztroščú |
| 2nd singular ти |
— | розтро́щиш roztróščyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | розтро́щить roztróščytʹ |
| 1st plural ми |
— | розтро́щим, розтро́щимо roztróščym, roztróščymo |
| 2nd plural ви |
— | розтро́щите roztróščyte |
| 3rd plural вони |
— | розтро́щать roztróščatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | розтрощі́м, розтрощі́мо roztroščím, roztroščímo |
| second-person | розтрощи́ roztroščý |
розтрощі́ть roztroščítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
розтрощи́в roztroščýv |
розтрощи́ли roztroščýly |
| feminine я / ти / вона |
розтрощи́ла roztroščýla | |
| neuter воно |
розтрощи́ло roztroščýlo | |