From розі- (rozi-) + гна́ти (hnáty). Compare Russian разогна́ть (razognátʹ), Belarusian разагна́ць (razahnácʹ), Polish rozegnać.
розігна́ти • (rozihnáty) pf (imperfective розганя́ти) (transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | розігна́ти, розігна́ть rozihnáty, rozihnátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | розі́гнаний rozíhnanyj impersonal: розі́гнано rozíhnano |
| adverbial | — | розігна́вши rozihnávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | розжену́ rozženú |
| 2nd singular ти |
— | розжене́ш rozženéš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | розжене́ rozžené |
| 1st plural ми |
— | розжене́м, розженемо́ rozženém, rozženemó |
| 2nd plural ви |
— | розженете́ rozženeté |
| 3rd plural вони |
— | розжену́ть rozženútʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | розжені́м, розжені́мо rozžením, rozženímo |
| second-person | розжени́ rozžený |
розжені́ть rozženítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
розігна́в rozihnáv |
розігна́ли rozihnály |
| feminine я / ти / вона |
розігна́ла rozihnála | |
| neuter воно |
розігна́ло rozihnálo | |