From розі- (rozi-) + гну́ти (hnúty). Compare Russian разогну́ть (razognútʹ), Belarusian разагну́ць (razahnúcʹ), Polish rozgiąć.
розігну́ти • (rozihnúty) pf (imperfective розгина́ти)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | розігну́ти, розігну́ть rozihnúty, rozihnútʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | розі́гнутий rozíhnutyj impersonal: розі́гнуто rozíhnuto |
| adverbial | — | розігну́вши rozihnúvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | розігну́ rozihnú |
| 2nd singular ти |
— | розігне́ш rozihnéš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | розігне́ rozihné |
| 1st plural ми |
— | розігне́м, розігнемо́ rozihném, rozihnemó |
| 2nd plural ви |
— | розігнете́ rozihneté |
| 3rd plural вони |
— | розігну́ть rozihnútʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | розігні́м, розігні́мо rozihním, rozihnímo |
| second-person | розігни́ rozihný |
розігні́ть rozihnítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
розігну́в rozihnúv |
розігну́ли rozihnúly |
| feminine я / ти / вона |
розігну́ла rozihnúla | |
| neuter воно |
розігну́ло rozihnúlo | |