From синць (śińć, “they themselves”) + -е- (-e-, “”) + -нь (-ń, “”).
синцень • (śińćeń)
синцень • (śińćeń)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | — | синценнет (śińćeńńet) |
genitive | синцень (śińćeń) | — |
dative | — | — |
ablative | синценнеда (śińćeńńeda) | — |
inessive | синценнеса (śińćeńńesa) | — |
elative | синценнеста (śińćeńńesta) | — |
illative | синценнес (śińćeńńes) | — |
prolative | синценнева (śińćeńńeva) | — |
comparative | синценнешка (śińćeńńeška) | — |
translative | синценнекс (śińćeńńeks) | — |
abessive | синценнефтома (śińćeńńeftoma) | — |
causative | синценненкса (śińćeńńenksa) | — |
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | синценнесь (śińćeńńeś) | синценнетне (śińćeńńeťńe) |
genitive | синценнеть (śińćeńńeť) | синценнетнень (śińćeńńeťńeń) |
dative | синценнети (śińćeńńeťi) | синценнетненди (śińćeńńeťńeńďi) |