From the скоро́ч- (skoróč-) stem of скороти́ти (skorotýty) + -увати (-uvaty).
скоро́чувати • (skoróčuvaty) impf (perfective скороти́ти) (transitive)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | скоро́чувати, скоро́чувать skoróčuvaty, skoróčuvatʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | скоро́чуючи skoróčujučy |
скоро́чувавши skoróčuvavšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
скоро́чую skoróčuju |
бу́ду скоро́чувати, бу́ду скоро́чувать, скоро́чуватиму búdu skoróčuvaty, búdu skoróčuvatʹ, skoróčuvatymu |
| 2nd singular ти |
скоро́чуєш skoróčuješ |
бу́деш скоро́чувати, бу́деш скоро́чувать, скоро́чуватимеш búdeš skoróčuvaty, búdeš skoróčuvatʹ, skoróčuvatymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
скоро́чує skoróčuje |
бу́де скоро́чувати, бу́де скоро́чувать, скоро́чуватиме búde skoróčuvaty, búde skoróčuvatʹ, skoróčuvatyme |
| 1st plural ми |
скоро́чуєм, скоро́чуємо skoróčujem, skoróčujemo |
бу́демо скоро́чувати, бу́демо скоро́чувать, скоро́чуватимемо, скоро́чуватимем búdemo skoróčuvaty, búdemo skoróčuvatʹ, skoróčuvatymemo, skoróčuvatymem |
| 2nd plural ви |
скоро́чуєте skoróčujete |
бу́дете скоро́чувати, бу́дете скоро́чувать, скоро́чуватимете búdete skoróčuvaty, búdete skoróčuvatʹ, skoróčuvatymete |
| 3rd plural вони |
скоро́чують skoróčujutʹ |
бу́дуть скоро́чувати, бу́дуть скоро́чувать, скоро́чуватимуть búdutʹ skoróčuvaty, búdutʹ skoróčuvatʹ, skoróčuvatymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | скоро́чуймо skoróčujmo |
| second-person | скоро́чуй skoróčuj |
скоро́чуйте skoróčujte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
скоро́чував skoróčuvav |
скоро́чували skoróčuvaly |
| feminine я / ти / вона |
скоро́чувала skoróčuvala | |
| neuter воно |
скоро́чувало skoróčuvalo | |