слуха́ч • (sluxáč) m pers (genitive слухача́, nominative plural слухачы́, genitive plural слухачо́ў, feminine слуха́чка)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | слуха́ч sluxáč |
слухачы́ sluxačý |
genitive | слухача́ sluxačá |
слухачо́ў sluxačóŭ |
dative | слухачу́ sluxačú |
слухача́м sluxačám |
accusative | слухача́ sluxačá |
слухачо́ў sluxačóŭ |
instrumental | слухачо́м sluxačóm |
слухача́мі sluxačámi |
locative | слухачу́ sluxačú |
слухача́х sluxačáx |
count form | — | слухачы́1 sluxačý1 |
1Used with the numbers 2, 3, 4 and higher numbers after 20 ending in 2, 3, and 4.
слу́хати (slúxaty, “to listen”) + -ач (-ač). Compare Polish słuchacz.
слуха́ч • (sluxáč) m pers (genitive слухача́, nominative plural слухачі́, genitive plural слухачі́в, feminine слуха́чка)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | слуха́ч sluxáč |
слухачі́ sluxačí |
genitive | слухача́ sluxačá |
слухачі́в sluxačív |
dative | слухаче́ві, слухачу́ sluxačévi, sluxačú |
слухача́м sluxačám |
accusative | слухача́ sluxačá |
слухачі́в sluxačív |
instrumental | слухаче́м sluxačém |
слухача́ми sluxačámy |
locative | слухаче́ві, слухачу́, слухачі́ sluxačévi, sluxačú, sluxačí |
слухача́х sluxačáx |
vocative | слуха́чу sluxáču |
слухачі́ sluxačí |