From со́нце (sónce) + -е- (-e-) + люб(и́ти) (ljub(ýty)).
сонцелю́б • (sonceljúb) m pers (genitive сонцелю́ба, nominative plural сонцелю́би, genitive plural сонцелю́бів)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | сонцелю́б sonceljúb |
сонцелю́би sonceljúby |
genitive | сонцелю́ба sonceljúba |
сонцелю́бів sonceljúbiv |
dative | сонцелю́бові, сонцелю́бу sonceljúbovi, sonceljúbu |
сонцелю́бам sonceljúbam |
accusative | сонцелю́ба sonceljúba |
сонцелю́бів sonceljúbiv |
instrumental | сонцелю́бом sonceljúbom |
сонцелю́бами sonceljúbamy |
locative | сонцелю́бові, сонцелю́бі sonceljúbovi, sonceljúbi |
сонцелю́бах sonceljúbax |
vocative | сонцелю́бе sonceljúbe |
сонцелю́би sonceljúby |