(This etymology is missing or incomplete. Please add to it, or discuss it at the Etymology scriptorium.)
сповісти́ти • (spovistýty) pf (imperfective сповіща́ти)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | сповісти́ти, сповісти́ть spovistýty, spovistýtʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | спові́щений spovíščenyj impersonal: спові́щено spovíščeno |
| adverbial | — | сповісти́вши spovistývšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | сповіщу́ spoviščú |
| 2nd singular ти |
— | сповісти́ш spovistýš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | сповісти́ть spovistýtʹ |
| 1st plural ми |
— | сповісти́м, сповістимо́ spovistým, spovistymó |
| 2nd plural ви |
— | сповістите́ spovistyté |
| 3rd plural вони |
— | сповістя́ть spovistjátʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | сповісті́м, сповісті́мо spovistím, spovistímo |
| second-person | сповісти́ spovistý |
сповісті́ть spovistítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
сповісти́в spovistýv |
сповісти́ли spovistýly |
| feminine я / ти / вона |
сповісти́ла spovistýla | |
| neuter воно |
сповісти́ло spovistýlo | |