From с- (s-) + прямува́ти (prjamuváty).
спрямува́ти • (sprjamuváty) pf (imperfective спрямо́вувати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | спрямува́ти, спрямува́ть sprjamuváty, sprjamuvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | спрямо́ваний sprjamóvanyj impersonal: спрямо́вано sprjamóvano |
| adverbial | — | спрямува́вши sprjamuvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | спряму́ю sprjamúju |
| 2nd singular ти |
— | спряму́єш sprjamúješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | спряму́є sprjamúje |
| 1st plural ми |
— | спряму́єм, спряму́ємо sprjamújem, sprjamújemo |
| 2nd plural ви |
— | спряму́єте sprjamújete |
| 3rd plural вони |
— | спряму́ють sprjamújutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | спряму́ймо sprjamújmo |
| second-person | спряму́й sprjamúj |
спряму́йте sprjamújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
спрямува́в sprjamuváv |
спрямува́ли sprjamuvály |
| feminine я / ти / вона |
спрямува́ла sprjamuvála | |
| neuter воно |
спрямува́ло sprjamuválo | |