співбе́сі́д(ник) (spivbésíd(nyk)) + -ниця (-nycja)
співбе́сідниця or співбесі́дниця • (spivbésidnycja or spivbesídnycja) f pers (genitive співбе́сідниці or співбесі́дниці, nominative plural співбе́сідниці or співбесі́дниці, genitive plural співбе́сідниць or співбесі́дниць, masculine співбе́сідник or співбесі́дник)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | співбе́сідниця, співбесі́дниця spivbésidnycja, spivbesídnycja |
співбе́сідниці, співбесі́дниці spivbésidnyci, spivbesídnyci |
genitive | співбе́сідниці, співбесі́дниці spivbésidnyci, spivbesídnyci |
співбе́сідниць, співбесі́дниць spivbésidnycʹ, spivbesídnycʹ |
dative | співбе́сідниці, співбесі́дниці spivbésidnyci, spivbesídnyci |
співбе́сідницям, співбесі́дницям spivbésidnycjam, spivbesídnycjam |
accusative | співбе́сідницю, співбесі́дницю spivbésidnycju, spivbesídnycju |
співбе́сідниць, співбесі́дниць spivbésidnycʹ, spivbesídnycʹ |
instrumental | співбе́сідницею, співбесі́дницею spivbésidnyceju, spivbesídnyceju |
співбе́сідницями, співбесі́дницями spivbésidnycjamy, spivbesídnycjamy |
locative | співбе́сідниці, співбесі́дниці spivbésidnyci, spivbesídnyci |
співбе́сідницях, співбесі́дницях spivbésidnycjax, spivbesídnycjax |
vocative | співбе́сіднице, співбесі́днице spivbésidnyce, spivbesídnyce |
співбе́сідниці, співбесі́дниці spivbésidnyci, spivbesídnyci |