співрозмо́в(ник) (spivrozmóv(nyk)) + -ниця (-nycja)
співрозмо́вниця • (spivrozmóvnycja) f pers (genitive співрозмо́вниці, nominative plural співрозмо́вниці, genitive plural співрозмо́вниць, masculine співрозмо́вник)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | співрозмо́вниця spivrozmóvnycja |
співрозмо́вниці spivrozmóvnyci |
genitive | співрозмо́вниці spivrozmóvnyci |
співрозмо́вниць spivrozmóvnycʹ |
dative | співрозмо́вниці spivrozmóvnyci |
співрозмо́вницям spivrozmóvnycjam |
accusative | співрозмо́вницю spivrozmóvnycju |
співрозмо́вниць spivrozmóvnycʹ |
instrumental | співрозмо́вницею spivrozmóvnyceju |
співрозмо́вницями spivrozmóvnycjamy |
locative | співрозмо́вниці spivrozmóvnyci |
співрозмо́вницях spivrozmóvnycjax |
vocative | співрозмо́внице spivrozmóvnyce |
співрозмо́вниці spivrozmóvnyci |