спів- (spiv-) + розмо́вник (rozmóvnyk)
співрозмо́вник • (spivrozmóvnyk) m pers (genitive співрозмо́вника, nominative plural співрозмо́вники, genitive plural співрозмо́вників, feminine співрозмо́вниця)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | співрозмо́вник spivrozmóvnyk |
співрозмо́вники spivrozmóvnyky |
genitive | співрозмо́вника spivrozmóvnyka |
співрозмо́вників spivrozmóvnykiv |
dative | співрозмо́вникові, співрозмо́внику spivrozmóvnykovi, spivrozmóvnyku |
співрозмо́вникам spivrozmóvnykam |
accusative | співрозмо́вника spivrozmóvnyka |
співрозмо́вників spivrozmóvnykiv |
instrumental | співрозмо́вником spivrozmóvnykom |
співрозмо́вниками spivrozmóvnykamy |
locative | співрозмо́вникові, співрозмо́внику spivrozmóvnykovi, spivrozmóvnyku |
співрозмо́вниках spivrozmóvnykax |
vocative | співрозмо́внику spivrozmóvnyku |
співрозмо́вники spivrozmóvnyky |