From упові́льнювати (upovílʹnjuvaty) + -ся (-sja).
упові́льнюватися • (upovílʹnjuvatysja) impf (perfective упові́льнитися)
imperfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | упові́льнюватися, упові́льнюватись, упові́льнюваться upovílʹnjuvatysja, upovílʹnjuvatysʹ, upovílʹnjuvatʹsja | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | — |
adverbial | упові́льнюючись upovílʹnjujučysʹ |
упові́льнювавшись upovílʹnjuvavšysʹ |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | — |
2nd singular ти |
— | — |
3rd singular він / вона / воно |
упові́льнюється upovílʹnjujetʹsja |
бу́де впові́льнюватися, бу́де впові́льнюватись, бу́де впові́льнюваться, упові́льнюватиметься búde vpovílʹnjuvatysja, búde vpovílʹnjuvatysʹ, búde vpovílʹnjuvatʹsja, upovílʹnjuvatymetʹsja |
1st plural ми |
— | — |
2nd plural ви |
— | — |
3rd plural вони |
упові́льнюються upovílʹnjujutʹsja |
бу́дуть упові́льнюватися, бу́дуть упові́льнюватись, бу́дуть упові́льнюваться, упові́льнюватимуться búdutʹ upovílʹnjuvatysja, búdutʹ upovílʹnjuvatysʹ, búdutʹ upovílʹnjuvatʹsja, upovílʹnjuvatymutʹsja |
imperative | singular | plural |
first-person | — | — |
second-person | — | — |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
упові́льнювався, упові́льнювавсь upovílʹnjuvavsja, upovílʹnjuvavsʹ |
упові́льнювалися, упові́льнювались upovílʹnjuvalysja, upovílʹnjuvalysʹ |
feminine я / ти / вона |
упові́льнювалася, упові́льнювалась upovílʹnjuvalasja, upovílʹnjuvalasʹ | |
neuter воно |
упові́льнювалося, упові́льнювалось upovílʹnjuvalosja, upovílʹnjuvalosʹ |