From Proto-Slavic *ǫtroba.
ѫтроба • (ǫtroba) f
singular | dual | plural | |
---|---|---|---|
nominative | ѫтроба ǫtroba |
ѫтробѣ ǫtrobě |
ѫтробꙑ ǫtroby |
genitive | ѫтробꙑ ǫtroby |
ѫтробоу ǫtrobu |
ѫтробъ ǫtrobŭ |
dative | ѫтробѣ ǫtrobě |
ѫтробама ǫtrobama |
ѫтробамъ ǫtrobamŭ |
accusative | ѫтробѫ ǫtrobǫ |
ѫтробѣ ǫtrobě |
ѫтробꙑ ǫtroby |
instrumental | ѫтробоѭ ǫtrobojǫ |
ѫтробама ǫtrobama |
ѫтробами ǫtrobami |
locative | ѫтробѣ ǫtrobě |
ѫтробоу ǫtrobu |
ѫтробахъ ǫtrobaxŭ |
vocative | ѫтробо ǫtrobo |
ѫтробѣ ǫtrobě |
ѫтробꙑ ǫtroby |