Inherited from Old Ruthenian дѧ́ковати (djákovati, “to thank”), from Old Polish dziękować, from Old High German dankōn, ultimately from Proto-Germanic *þankōną.
дя́кувати • (djákuvaty) impf (perfective подя́кувати) (+ dative)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | дя́кувати, дя́кувать djákuvaty, djákuvatʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | дя́куваний djákuvanyj impersonal: дя́кувано djákuvano |
| adverbial | дя́куючи djákujučy |
дя́кувавши djákuvavšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
дя́кую djákuju |
бу́ду дя́кувати, бу́ду дя́кувать, дя́куватиму búdu djákuvaty, búdu djákuvatʹ, djákuvatymu |
| 2nd singular ти |
дя́куєш djákuješ |
бу́деш дя́кувати, бу́деш дя́кувать, дя́куватимеш búdeš djákuvaty, búdeš djákuvatʹ, djákuvatymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
дя́кує djákuje |
бу́де дя́кувати, бу́де дя́кувать, дя́куватиме búde djákuvaty, búde djákuvatʹ, djákuvatyme |
| 1st plural ми |
дя́куєм, дя́куємо djákujem, djákujemo |
бу́демо дя́кувати, бу́демо дя́кувать, дя́куватимемо, дя́куватимем búdemo djákuvaty, búdemo djákuvatʹ, djákuvatymemo, djákuvatymem |
| 2nd plural ви |
дя́куєте djákujete |
бу́дете дя́кувати, бу́дете дя́кувать, дя́куватимете búdete djákuvaty, búdete djákuvatʹ, djákuvatymete |
| 3rd plural вони |
дя́кують djákujutʹ |
бу́дуть дя́кувати, бу́дуть дя́кувать, дя́куватимуть búdutʹ djákuvaty, búdutʹ djákuvatʹ, djákuvatymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | дя́куймо djákujmo |
| second-person | дя́куй djákuj |
дя́куйте djákujte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
дя́кував djákuvav |
дя́кували djákuvaly |
| feminine я / ти / вона |
дя́кувала djákuvala | |
| neuter воно |
дя́кувало djákuvalo | |