From об- (ob-) + шука́ти impf (šukáty).
обшука́ти • (obšukáty) pf (imperfective обшу́кувати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | обшука́ти, обшука́ть obšukáty, obšukátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | обшу́каний obšúkanyj impersonal: обшу́кано obšúkano |
| adverbial | — | обшука́вши obšukávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | обшука́ю obšukáju |
| 2nd singular ти |
— | обшука́єш obšukáješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | обшука́є obšukáje |
| 1st plural ми |
— | обшука́єм, обшука́ємо obšukájem, obšukájemo |
| 2nd plural ви |
— | обшука́єте obšukájete |
| 3rd plural вони |
— | обшука́ють obšukájutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | обшука́ймо obšukájmo |
| second-person | обшука́й obšukáj |
обшука́йте obšukájte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
обшука́в obšukáv |
обшука́ли obšukály |
| feminine я / ти / вона |
обшука́ла obšukála | |
| neuter воно |
обшука́ло obšukálo | |