поба́чити • (pobáčyty) pf (imperfective ба́чити)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | поба́чити, поба́чить pobáčyty, pobáčytʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | поба́чений pobáčenyj impersonal: поба́чено pobáčeno |
| adverbial | — | поба́чивши pobáčyvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | поба́чу pobáču |
| 2nd singular ти |
— | поба́чиш pobáčyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | поба́чить pobáčytʹ |
| 1st plural ми |
— | поба́чим, поба́чимо pobáčym, pobáčymo |
| 2nd plural ви |
— | поба́чите pobáčyte |
| 3rd plural вони |
— | поба́чать pobáčatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | поба́чмо pobáčmo |
| second-person | поба́ч pobáč |
поба́чте pobáčte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
поба́чив pobáčyv |
поба́чили pobáčyly |
| feminine я / ти / вона |
поба́чила pobáčyla | |
| neuter воно |
поба́чило pobáčylo | |