From по́кій (pókij, “rest, peace”) + -ник (-nyk).
покі́йник • (pokíjnyk) m pers (genitive покі́йника, nominative plural покі́йники, genitive plural покі́йників, female equivalent покі́йниця)
| singular | plural | |
|---|---|---|
| nominative | покі́йник pokíjnyk |
покі́йники pokíjnyky |
| genitive | покі́йника pokíjnyka |
покі́йників pokíjnykiv |
| dative | покі́йникові, покі́йнику pokíjnykovi, pokíjnyku |
покі́йникам pokíjnykam |
| accusative | покі́йника pokíjnyka |
покі́йників pokíjnykiv |
| instrumental | покі́йником pokíjnykom |
покі́йниками pokíjnykamy |
| locative | покі́йникові, покі́йнику pokíjnykovi, pokíjnyku |
покі́йниках pokíjnykax |
| vocative | покі́йнику pokíjnyku |
покі́йники pokíjnyky |