спів- (spiv-) + вітчи́зна (vitčýzna) + -ник (-nyk)
співвітчи́зник • (spivvitčýznyk) m pers (genitive співвітчи́зника, nominative plural співвітчи́зники, genitive plural співвітчи́зників, feminine співвітчи́зниця)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | співвітчи́зник spivvitčýznyk |
співвітчи́зники spivvitčýznyky |
genitive | співвітчи́зника spivvitčýznyka |
співвітчи́зників spivvitčýznykiv |
dative | співвітчи́зникові, співвітчи́знику spivvitčýznykovi, spivvitčýznyku |
співвітчи́зникам spivvitčýznykam |
accusative | співвітчи́зника spivvitčýznyka |
співвітчи́зників spivvitčýznykiv |
instrumental | співвітчи́зником spivvitčýznykom |
співвітчи́зниками spivvitčýznykamy |
locative | співвітчи́зникові, співвітчи́знику spivvitčýznykovi, spivvitčýznyku |
співвітчи́зниках spivvitčýznykax |
vocative | співвітчи́знику spivvitčýznyku |
співвітчи́зники spivvitčýznyky |