Borrowed from Latin imperātor. Compare Russian импера́тор (imperátor), Belarusian імпера́тар (impjerátar), Polish imperator.
імпера́тор • (imperátor) m pers (genitive імпера́тора, nominative plural імпера́тори, genitive plural імпера́торів, feminine імператри́ця, relational adjective імпера́торський)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | імпера́тор imperátor |
імпера́тори imperátory |
genitive | імпера́тора imperátora |
імпера́торів imperátoriv |
dative | імпера́торові, імпера́тору imperátorovi, imperátoru |
імпера́торам imperátoram |
accusative | імпера́тора imperátora |
імпера́торів imperátoriv |
instrumental | імпера́тором imperátorom |
імпера́торами imperátoramy |
locative | імпера́торові, імпера́торі imperátorovi, imperátori |
імпера́торах imperátorax |
vocative | імпера́торе imperátore |
імпера́тори imperátory |