ловкий

Adjectif dérivé de лов, lov (« chasse »), avec le suffixe -кий, -kiï^[1].

ловкий, lovkiï \ɫofkʲɪɪ̯\

1. Adroit, habile.
   • Exemple d’utilisation manquant. (Ajouter)

• хитроумный

• ловкач (« roublard »)

• Cette page utilise des informations de l’article du Wiktionnaire en russe, sous licence CC BY-SA 4.0 : ловкий. (liste des auteurs et autrices)

Adjectif dérivé de лов, lov (« chasse »), avec le suffixe -кий, -kii. Le rapport avec la chasse provient du sens « habile à la chasse », d’où le sens « rusé, rapide, adroit ». Un nouveau sens est apparu, signifiant « ce qui est bien, ce qui se démarque ».

ло́вкий lovkyï \Prononciation ?\ (comparatif : ловкіший, superlatif : найловкіший, superlatifs absolus : щонайловкіший, якнайловкіший)

1. Beau, bien.
   • – А знаєте, хлопці й дівчата, – говорив Васюта, – я навчився нової пісні, та й ловкої!

     – Vous savez, garçons et filles, – dit Vassiouta, – j’ai appris une nouvelle chanson, et elle est bien !

2. Agile, adroit (de ses mains).
   • За обідом батько почав розказувати про якогось ловкого мошенника, злодія.

     Au repas, mon père commença à parler d’un certain escroc adroit, un voleur.

• ловенький
• ловкенький
• наловчитися

• (beau, bien) красний
• (bien, convenable) бравий, важний, важнющий, вдалий, вдатний, гарний, годящий, гідний, добренький, добрий, добренний, добрячий, достойний, ладний, лепський, порядний, прегарний, предобрий, прехороший, пристойний, славний, удалий, удатний, файний, хороший
• (habile) вправний, звинний, зграбний, зручний, меткий, моторний, проворний, прудкий, спритний, хапкий, шамкий, шпаркий
• (compétent, agile) влучний, вправний, звинний, зграбний, меткий, промітний, проноза, пронозливий, секерний, спритний

• Ukraine : écouter « ловкий  »