From ви́- (vý-) + терпіти (terpity).
ви́терпіти • (výterpity) pf (imperfective вите́рплювати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | ви́терпіти, ви́терпіть výterpity, výterpitʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | — | ви́терпівши výterpivšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | ви́терплю výterplju |
| 2nd singular ти |
— | ви́терпиш výterpyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | ви́терпить výterpytʹ |
| 1st plural ми |
— | ви́терпим, ви́терпимо výterpym, výterpymo |
| 2nd plural ви |
— | ви́терпите výterpyte |
| 3rd plural вони |
— | ви́терплять výterpljatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | ви́терпім, ви́терпімо výterpim, výterpimo |
| second-person | ви́терпи výterpy |
ви́терпіть výterpitʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
ви́терпів výterpiv |
ви́терпіли výterpily |
| feminine я / ти / вона |
ви́терпіла výterpila | |
| neuter воно |
ви́терпіло výterpilo | |