From від- (vid-) + почи́ти (počýty). Compare Polish odpocząć, Belarusian адпачы́ць (adpačýcʹ).
відпочи́ти • (vidpočýty) pf (imperfective відпочива́ти)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | відпочи́ти, відпочи́ть vidpočýty, vidpočýtʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | відпочи́лий vidpočýlyj |
| passive | — | — |
| adverbial | — | відпочи́вши vidpočývšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | відпочи́ну vidpočýnu |
| 2nd singular ти |
— | відпочи́неш vidpočýneš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | відпочи́не vidpočýne |
| 1st plural ми |
— | відпочи́нем, відпочи́немо vidpočýnem, vidpočýnemo |
| 2nd plural ви |
— | відпочи́нете vidpočýnete |
| 3rd plural вони |
— | відпочи́нуть vidpočýnutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | відпочи́ньмо vidpočýnʹmo |
| second-person | відпочи́нь vidpočýnʹ |
відпочи́ньте vidpočýnʹte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
відпочи́в vidpočýv |
відпочи́ли vidpočýly |
| feminine я / ти / вона |
відпочи́ла vidpočýla | |
| neuter воно |
відпочи́ло vidpočýlo | |