From за- (za-) + пози́чити (pozýčyty). Compare Belarusian запазы́чыць (zapazýčycʹ), Polish zapożyczyć.
запози́чити • (zapozýčyty) pf (imperfective запози́чувати or запозича́ти) (transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | запози́чити, запози́чить zapozýčyty, zapozýčytʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | запози́чений zapozýčenyj impersonal: запози́чено zapozýčeno |
| adverbial | — | запози́чивши zapozýčyvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | запози́чу zapozýču |
| 2nd singular ти |
— | запози́чиш zapozýčyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | запози́чить zapozýčytʹ |
| 1st plural ми |
— | запози́чим, запози́чимо zapozýčym, zapozýčymo |
| 2nd plural ви |
— | запози́чите zapozýčyte |
| 3rd plural вони |
— | запози́чать zapozýčatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | запози́чмо zapozýčmo |
| second-person | запози́ч zapozýč |
запози́чте zapozýčte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
запози́чив zapozýčyv |
запози́чили zapozýčyly |
| feminine я / ти / вона |
запози́чила zapozýčyla | |
| neuter воно |
запози́чило zapozýčylo | |