Inherited from Proto-Slavic *mьrznǫti.
ме́рзнути • (mérznuty) impf
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | ме́рзнути, ме́рзнуть mérznuty, mérznutʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | ме́рзнучи mérznučy |
ме́рзнувши, ме́рзши mérznuvšy, mérzšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
ме́рзну mérznu |
бу́ду ме́рзнути, бу́ду ме́рзнуть, ме́рзнутиму búdu mérznuty, búdu mérznutʹ, mérznutymu |
| 2nd singular ти |
ме́рзнеш mérzneš |
бу́деш ме́рзнути, бу́деш ме́рзнуть, ме́рзнутимеш búdeš mérznuty, búdeš mérznutʹ, mérznutymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
ме́рзне mérzne |
бу́де ме́рзнути, бу́де ме́рзнуть, ме́рзнутиме búde mérznuty, búde mérznutʹ, mérznutyme |
| 1st plural ми |
ме́рзнем, ме́рзнемо mérznem, mérznemo |
бу́демо ме́рзнути, бу́демо ме́рзнуть, ме́рзнутимемо, ме́рзнутимем búdemo mérznuty, búdemo mérznutʹ, mérznutymemo, mérznutymem |
| 2nd plural ви |
ме́рзнете mérznete |
бу́дете ме́рзнути, бу́дете ме́рзнуть, ме́рзнутимете búdete mérznuty, búdete mérznutʹ, mérznutymete |
| 3rd plural вони |
ме́рзнуть mérznutʹ |
бу́дуть ме́рзнути, бу́дуть ме́рзнуть, ме́рзнутимуть búdutʹ mérznuty, búdutʹ mérznutʹ, mérznutymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | ме́рзнім, ме́рзнімо mérznim, mérznimo |
| second-person | ме́рзни mérzny |
ме́рзніть mérznitʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
ме́рзнув, мерз mérznuv, merz |
ме́рзли, ме́рзнули mérzly, mérznuly |
| feminine я / ти / вона |
ме́рзла, ме́рзнула mérzla, mérznula | |
| neuter воно |
ме́рзло, ме́рзнуло mérzlo, mérznulo | |