навчи́ти • (navčýty) pf (imperfective навча́ти)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | навчи́ти, навчи́ть navčýty, navčýtʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | на́вчений návčenyj impersonal: на́вчено návčeno |
| adverbial | — | навчи́вши navčývšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | навчу́ navčú |
| 2nd singular ти |
— | навчи́ш navčýš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | навчи́ть navčýtʹ |
| 1st plural ми |
— | навчи́м, навчимо́ navčým, navčymó |
| 2nd plural ви |
— | навчите́ navčyté |
| 3rd plural вони |
— | навча́ть navčátʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | навчі́м, навчі́мо navčím, navčímo |
| second-person | навчи́ navčý |
навчі́ть navčítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
навчи́в navčýv |
навчи́ли navčýly |
| feminine я / ти / вона |
навчи́ла navčýla | |
| neuter воно |
навчи́ло navčýlo | |