From на- (na-) + доку́чити (dokúčyty). Compare Belarusian надаку́чыць (nadakúčycʹ), Polish nadokuczyć.
надоку́чити • (nadokúčyty) pf (imperfective надокуча́ти) (intransitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | надоку́чити, надоку́чить nadokúčyty, nadokúčytʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | — | надоку́чивши nadokúčyvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | надоку́чу nadokúču |
| 2nd singular ти |
— | надоку́чиш nadokúčyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | надоку́чить nadokúčytʹ |
| 1st plural ми |
— | надоку́чим, надоку́чимо nadokúčym, nadokúčymo |
| 2nd plural ви |
— | надоку́чите nadokúčyte |
| 3rd plural вони |
— | надоку́чать nadokúčatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | надоку́чмо nadokúčmo |
| second-person | надоку́ч nadokúč |
надоку́чте nadokúčte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
надоку́чив nadokúčyv |
надоку́чили nadokúčyly |
| feminine я / ти / вона |
надоку́чила nadokúčyla | |
| neuter воно |
надоку́чило nadokúčylo | |