From повелі́(ти) (povelí(ty)) + -ва́ти (-váty).
повеліва́ти • (poveliváty) impf (perfective повелі́ти)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | повеліва́ти, повеліва́ть poveliváty, povelivátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | повеліва́ючи povelivájučy |
повеліва́вши povelivávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
повеліва́ю poveliváju |
бу́ду повеліва́ти, бу́ду повеліва́ть, повеліва́тиму búdu poveliváty, búdu povelivátʹ, povelivátymu |
| 2nd singular ти |
повеліва́єш poveliváješ |
бу́деш повеліва́ти, бу́деш повеліва́ть, повеліва́тимеш búdeš poveliváty, búdeš povelivátʹ, povelivátymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
повеліва́є poveliváje |
бу́де повеліва́ти, бу́де повеліва́ть, повеліва́тиме búde poveliváty, búde povelivátʹ, povelivátyme |
| 1st plural ми |
повеліва́єм, повеліва́ємо povelivájem, povelivájemo |
бу́демо повеліва́ти, бу́демо повеліва́ть, повеліва́тимемо, повеліва́тимем búdemo poveliváty, búdemo povelivátʹ, povelivátymemo, povelivátymem |
| 2nd plural ви |
повеліва́єте povelivájete |
бу́дете повеліва́ти, бу́дете повеліва́ть, повеліва́тимете búdete poveliváty, búdete povelivátʹ, povelivátymete |
| 3rd plural вони |
повеліва́ють povelivájutʹ |
бу́дуть повеліва́ти, бу́дуть повеліва́ть, повеліва́тимуть búdutʹ poveliváty, búdutʹ povelivátʹ, povelivátymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | повеліва́ймо povelivájmo |
| second-person | повеліва́й poveliváj |
повеліва́йте povelivájte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
повеліва́в poveliváv |
повеліва́ли povelivály |
| feminine я / ти / вона |
повеліва́ла povelivála | |
| neuter воно |
повеліва́ло poveliválo | |