From по- (po-) + знуща́тися (znuščátysja).
познуща́тися • (poznuščátysja) pf (imperfective знуща́тися) (з + genitive, над + instrumental)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | познуща́тися, познуща́тись, познуща́ться poznuščátysja, poznuščátysʹ, poznuščátʹsja | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | — |
adverbial | — | познуща́вшись poznuščávšysʹ |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | познуща́юся, познуща́юсь poznuščájusja, poznuščájusʹ |
2nd singular ти |
— | познуща́єшся poznuščáješsja |
3rd singular він / вона / воно |
— | познуща́ється poznuščájetʹsja |
1st plural ми |
— | познуща́ємся, познуща́ємося, познуща́ємось poznuščájemsja, poznuščájemosja, poznuščájemosʹ |
2nd plural ви |
— | познуща́єтеся, познуща́єтесь poznuščájetesja, poznuščájetesʹ |
3rd plural вони |
— | познуща́ються poznuščájutʹsja |
imperative | singular | plural |
first-person | — | познуща́ймося, познуща́ймось poznuščájmosja, poznuščájmosʹ |
second-person | познуща́йся, познуща́йсь poznuščájsja, poznuščájsʹ |
познуща́йтеся, познуща́йтесь poznuščájtesja, poznuščájtesʹ |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
познуща́вся, познуща́всь poznuščávsja, poznuščávsʹ |
познуща́лися, познуща́лись poznuščálysja, poznuščálysʹ |
feminine я / ти / вона |
познуща́лася, познуща́лась poznuščálasja, poznuščálasʹ | |
neuter воно |
познуща́лося, познуща́лось poznuščálosja, poznuščálosʹ |