From по- (po-) + прямува́ти (prjamuváty).
попрямува́ти • (poprjamuváty) pf (imperfective прямува́ти) (intransitive)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | попрямува́ти, попрямува́ть poprjamuváty, poprjamuvátʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | — |
adverbial | — | попрямува́вши poprjamuvávšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | попряму́ю poprjamúju |
2nd singular ти |
— | попряму́єш poprjamúješ |
3rd singular він / вона / воно |
— | попряму́є poprjamúje |
1st plural ми |
— | попряму́єм, попряму́ємо poprjamújem, poprjamújemo |
2nd plural ви |
— | попряму́єте poprjamújete |
3rd plural вони |
— | попряму́ють poprjamújutʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | попряму́ймо poprjamújmo |
second-person | попряму́й poprjamúj |
попряму́йте poprjamújte |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
попрямува́в poprjamuváv |
попрямува́ли poprjamuvály |
feminine я / ти / вона |
попрямува́ла poprjamuvála | |
neuter воно |
попрямува́ло poprjamuválo |