From при- (pry-) + мани́ти (manýty). Compare Russian примани́ть (primanítʹ).
примани́ти • (prymanýty) pf (imperfective прима́нювати)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | примани́ти, примани́ть prymanýty, prymanýtʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | прима́нений prymánenyj impersonal: прима́нено prymáneno |
adverbial | — | примани́вши prymanývšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | приманю́ prymanjú |
2nd singular ти |
— | прима́ниш prymányš |
3rd singular він / вона / воно |
— | прима́нить prymánytʹ |
1st plural ми |
— | прима́ним, прима́нимо prymánym, prymánymo |
2nd plural ви |
— | прима́ните prymányte |
3rd plural вони |
— | прима́нять prymánjatʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | примані́м, примані́мо prymaním, prymanímo |
second-person | примани́ prymaný |
примані́ть prymanítʹ |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
примани́в prymanýv |
примани́ли prymanýly |
feminine я / ти / вона |
примани́ла prymanýla | |
neuter воно |
примани́ло prymanýlo |