From при- (pry-) + пини́ти (pynýty).
припини́ти • (prypynýty) pf (imperfective припиня́ти)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | припини́ти, припини́ть prypynýty, prypynýtʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | припи́нений prypýnenyj impersonal: припи́нено prypýneno |
| adverbial | — | припини́вши prypynývšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | припиню́ prypynjú |
| 2nd singular ти |
— | припи́ниш prypýnyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | припи́нить prypýnytʹ |
| 1st plural ми |
— | припи́ним, припи́нимо prypýnym, prypýnymo |
| 2nd plural ви |
— | припи́ните prypýnyte |
| 3rd plural вони |
— | припи́нять prypýnjatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | припині́м, припині́мо prypyním, prypynímo |
| second-person | припини́ prypyný |
припині́ть prypynítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
припини́в prypynýv |
припини́ли prypynýly |
| feminine я / ти / вона |
припини́ла prypynýla | |
| neuter воно |
припини́ло prypynýlo | |