From при- (pry-) + ректи́ (rektý).
приректи́ • (pryrektý) pf (imperfective приріка́ти) (transitive)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | приректи́ pryrektý | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | прире́чений pryréčenyj impersonal: прире́чено pryréčeno |
adverbial | — | прирі́кши pryríkšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | приречу́ pryrečú |
2nd singular ти |
— | прирече́ш pryrečéš |
3rd singular він / вона / воно |
— | прирече́ pryrečé |
1st plural ми |
— | прирече́м, приречемо́ pryrečém, pryrečemó |
2nd plural ви |
— | приречете́ pryrečeté |
3rd plural вони |
— | приречу́ть pryrečútʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | приречі́м, приречі́мо pryrečím, pryrečímo |
second-person | приречи́ pryrečý |
приречі́ть pryrečítʹ |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
прирі́к pryrík |
прирекли́ pryreklý |
feminine я / ти / вона |
прирекла́ pryreklá | |
neuter воно |
прирекло́ pryrekló |