From про- (pro-) + мо́вити (móvyty). Compare Polish przemówić.
промо́вити • (promóvyty) pf (imperfective промовля́ти)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | промо́вити, промо́вить promóvyty, promóvytʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | промо́влений promóvlenyj impersonal: промо́влено promóvleno |
| adverbial | — | промо́вивши promóvyvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | промо́влю promóvlju |
| 2nd singular ти |
— | промо́виш promóvyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | промо́вить promóvytʹ |
| 1st plural ми |
— | промо́вим, промо́вимо promóvym, promóvymo |
| 2nd plural ви |
— | промо́вите promóvyte |
| 3rd plural вони |
— | промо́влять promóvljatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | промо́вмо promóvmo |
| second-person | промо́в promóv |
промо́вте promóvte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
промо́вив promóvyv |
промо́вили promóvyly |
| feminine я / ти / вона |
промо́вила promóvyla | |
| neuter воно |
промо́вило promóvylo | |