From при (pry) + свій (svij) + -їти (-jity). Compare Russian присво́ить (prisvóitʹ), Belarusian прысво́іць (prysvóicʹ), Polish przyswoić.
присво́їти • (prysvójity) pf (imperfective присво́ювати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | присво́їти, присво́їть prysvójity, prysvójitʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | присво́єний prysvójenyj impersonal: присво́єно prysvójeno |
| adverbial | — | присво́ївши prysvójivšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | присво́ю prysvóju |
| 2nd singular ти |
— | присво́їш prysvójiš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | присво́їть prysvójitʹ |
| 1st plural ми |
— | присво́їм, присво́їмо prysvójim, prysvójimo |
| 2nd plural ви |
— | присво́їте prysvójite |
| 3rd plural вони |
— | присво́ять prysvójatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | присво́ймо prysvójmo |
| second-person | присво́й prysvój |
присво́йте prysvójte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
присво́їв prysvójiv |
присво́їли prysvójily |
| feminine я / ти / вона |
присво́їла prysvójila | |
| neuter воно |
присво́їло prysvójilo | |