Borrowed from Polish przebaczyć. Also analyzable as про- (pro-) + ба́чити (báčyty).
проба́чити • (probáčyty) pf (imperfective пробача́ти)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | проба́чити, проба́чить probáčyty, probáčytʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | проба́чений probáčenyj impersonal: проба́чено probáčeno |
| adverbial | — | проба́чивши probáčyvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | проба́чу probáču |
| 2nd singular ти |
— | проба́чиш probáčyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | проба́чить probáčytʹ |
| 1st plural ми |
— | проба́чим, проба́чимо probáčym, probáčymo |
| 2nd plural ви |
— | проба́чите probáčyte |
| 3rd plural вони |
— | проба́чать probáčatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | проба́чмо probáčmo |
| second-person | проба́ч probáč |
проба́чте probáčte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
проба́чив probáčyv |
проба́чили probáčyly |
| feminine я / ти / вона |
проба́чила probáčyla | |
| neuter воно |
проба́чило probáčylo | |