From про- (pro-) + ковтну́ти (kovtnúty).
проковтну́ти • (prokovtnúty) pf (imperfective проко́втувати) (transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | проковтну́ти, проковтну́ть prokovtnúty, prokovtnútʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | проко́втнутий prokóvtnutyj impersonal: проко́втнуто prokóvtnuto |
| adverbial | — | проковтну́вши prokovtnúvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | проковтну́ prokovtnú |
| 2nd singular ти |
— | проковтне́ш prokovtnéš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | проковтне́ prokovtné |
| 1st plural ми |
— | проковтне́м, проковтнемо́ prokovtném, prokovtnemó |
| 2nd plural ви |
— | проковтнете́ prokovtneté |
| 3rd plural вони |
— | проковтну́ть prokovtnútʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | проковтні́м, проковтні́мо prokovtním, prokovtnímo |
| second-person | проковтни́ prokovtný |
проковтні́ть prokovtnítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
проковтну́в prokovtnúv |
проковтну́ли prokovtnúly |
| feminine я / ти / вона |
проковтну́ла prokovtnúla | |
| neuter воно |
проковтну́ло prokovtnúlo | |