From роздягти́ (rozdjahtý) + -ну́ти (-núty).
роздягну́ти • (rozdjahnúty) pf (imperfective роздяга́ти)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | роздягну́ти, роздягну́ть rozdjahnúty, rozdjahnútʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | роздя́гнений, роздя́гнутий rozdjáhnenyj, rozdjáhnutyj impersonal: роздя́гнено, роздя́гнуто rozdjáhneno, rozdjáhnuto |
| adverbial | — | роздя́гши, роздягну́вши rozdjáhšy, rozdjahnúvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | роздягну́ rozdjahnú |
| 2nd singular ти |
— | роздя́гнеш rozdjáhneš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | роздя́гне rozdjáhne |
| 1st plural ми |
— | роздя́гнем, роздя́гнемо rozdjáhnem, rozdjáhnemo |
| 2nd plural ви |
— | роздя́гнете rozdjáhnete |
| 3rd plural вони |
— | роздя́гнуть rozdjáhnutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | роздягні́м, роздягні́мо rozdjahním, rozdjahnímo |
| second-person | роздягни́ rozdjahný |
роздягні́ть rozdjahnítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
роздя́г, роздягну́в rozdjáh, rozdjahnúv |
роздягли́, роздягну́ли rozdjahlý, rozdjahnúly |
| feminine я / ти / вона |
роздягла́, роздягну́ла rozdjahlá, rozdjahnúla | |
| neuter воно |
роздягло́, роздягну́ло rozdjahló, rozdjahnúlo | |