From роз- (roz-) + стріля́ти (striljáty). Compare Russian расстреля́ть (rasstreljátʹ), Belarusian расстраля́ць (rasstraljácʹ), Polish rozstrzelać.
розстріля́ти • (rozstriljáty) pf (imperfective розстрі́лювати) (transitive)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | розстріля́ти, розстріля́ть rozstriljáty, rozstriljátʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | розстрі́ляний rozstríljanyj impersonal: розстрі́ляно rozstríljano |
adverbial | — | розстріля́вши rozstriljávšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | розстріля́ю rozstriljáju |
2nd singular ти |
— | розстріля́єш rozstriljáješ |
3rd singular він / вона / воно |
— | розстріля́є rozstriljáje |
1st plural ми |
— | розстріля́єм, розстріля́ємо rozstriljájem, rozstriljájemo |
2nd plural ви |
— | розстріля́єте rozstriljájete |
3rd plural вони |
— | розстріля́ють rozstriljájutʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | розстріля́ймо rozstriljájmo |
second-person | розстріля́й rozstriljáj |
розстріля́йте rozstriljájte |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
розстріля́в rozstriljáv |
розстріля́ли rozstriljály |
feminine я / ти / вона |
розстріля́ла rozstriljála | |
neuter воно |
розстріля́ло rozstriljálo |