From роз- (roz-) + таш (taš, “tent”) (dialectal) + -ува́ти (-uváty).[1]
розташува́ти • (roztašuváty) pf (imperfective розташо́вувати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | розташува́ти, розташува́ть roztašuváty, roztašuvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | розташо́ваний roztašóvanyj impersonal: розташо́вано roztašóvano |
| adverbial | — | розташува́вши roztašuvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | розташу́ю roztašúju |
| 2nd singular ти |
— | розташу́єш roztašúješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | розташу́є roztašúje |
| 1st plural ми |
— | розташу́єм, розташу́ємо roztašújem, roztašújemo |
| 2nd plural ви |
— | розташу́єте roztašújete |
| 3rd plural вони |
— | розташу́ють roztašújutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | розташу́ймо roztašújmo |
| second-person | розташу́й roztašúj |
розташу́йте roztašújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
розташува́в roztašuváv |
розташува́ли roztašuvály |
| feminine я / ти / вона |
розташува́ла roztašuvála | |
| neuter воно |
розташува́ло roztašuválo | |