Morphologically from сонць (sońć, “he himself, she herself, it itself”) + -нь (-ń, “”).
сонцень • (sońćeń)
сонцень • (sońćeń)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | — | сонценнет (sońćeńńet) |
genitive | сонцень (sońćeń) | — |
dative | — | — |
ablative | сонценнеда (sońćeńńeda) | — |
inessive | сонценнеса (sońćeńńesa) | — |
elative | сонценнеста (sońćeńńesta) | — |
illative | сонценнес (sońćeńńes) | — |
prolative | сонценнева (sońćeńńeva) | — |
comparative | сонценнешка (sońćeńńeška) | — |
translative | сонценнекс (sońćeńńeks) | — |
abessive | сонценнефтома (sońćeńńeftoma) | — |
causative | сонценненкса (sońćeńńenksa) | — |
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | сонценнесь (sońćeńńeś) | сонценнетне (sońćeńńeťńe) |
genitive | сонценнеть (sońćeńńeť) | сонценнетнень (sońćeńńeťńeń) |
dative | сонценнети (sońćeńńeťi) | сонценнетненди (sońćeńńeťńeńďi) |