From спантели́чити (spantelýčyty) + -увати (-uvaty).
спантели́чувати • (spantelýčuvaty) impf (perfective спантели́чити) (transitive, colloquial)
imperfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | спантели́чувати, спантели́чувать spantelýčuvaty, spantelýčuvatʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | — |
adverbial | спантели́чуючи spantelýčujučy |
спантели́чувавши spantelýčuvavšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
спантели́чую spantelýčuju |
бу́ду спантели́чувати, бу́ду спантели́чувать, спантели́чуватиму búdu spantelýčuvaty, búdu spantelýčuvatʹ, spantelýčuvatymu |
2nd singular ти |
спантели́чуєш spantelýčuješ |
бу́деш спантели́чувати, бу́деш спантели́чувать, спантели́чуватимеш búdeš spantelýčuvaty, búdeš spantelýčuvatʹ, spantelýčuvatymeš |
3rd singular він / вона / воно |
спантели́чує spantelýčuje |
бу́де спантели́чувати, бу́де спантели́чувать, спантели́чуватиме búde spantelýčuvaty, búde spantelýčuvatʹ, spantelýčuvatyme |
1st plural ми |
спантели́чуєм, спантели́чуємо spantelýčujem, spantelýčujemo |
бу́демо спантели́чувати, бу́демо спантели́чувать, спантели́чуватимемо, спантели́чуватимем búdemo spantelýčuvaty, búdemo spantelýčuvatʹ, spantelýčuvatymemo, spantelýčuvatymem |
2nd plural ви |
спантели́чуєте spantelýčujete |
бу́дете спантели́чувати, бу́дете спантели́чувать, спантели́чуватимете búdete spantelýčuvaty, búdete spantelýčuvatʹ, spantelýčuvatymete |
3rd plural вони |
спантели́чують spantelýčujutʹ |
бу́дуть спантели́чувати, бу́дуть спантели́чувать, спантели́чуватимуть búdutʹ spantelýčuvaty, búdutʹ spantelýčuvatʹ, spantelýčuvatymutʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | спантели́чуймо spantelýčujmo |
second-person | спантели́чуй spantelýčuj |
спантели́чуйте spantelýčujte |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
спантели́чував spantelýčuvav |
спантели́чували spantelýčuvaly |
feminine я / ти / вона |
спантели́чувала spantelýčuvala | |
neuter воно |
спантели́чувало spantelýčuvalo |