с- (s-) + планува́ти (planuváty)
спланува́ти • (splanuváty) pf (imperfective планува́ти)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | спланува́ти, спланува́ть splanuváty, splanuvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | сплано́ваний splanóvanyj impersonal: сплано́вано splanóvano |
| adverbial | — | спланува́вши splanuvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | сплану́ю splanúju |
| 2nd singular ти |
— | сплану́єш splanúješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | сплану́є splanúje |
| 1st plural ми |
— | сплану́єм, сплану́ємо splanújem, splanújemo |
| 2nd plural ви |
— | сплану́єте splanújete |
| 3rd plural вони |
— | сплану́ють splanújutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | сплану́ймо splanújmo |
| second-person | сплану́й splanúj |
сплану́йте splanújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
спланува́в splanuváv |
спланува́ли splanuvály |
| feminine я / ти / вона |
спланува́ла splanuvála | |
| neuter воно |
спланува́ло splanuválo | |