From the спричи́н- (spryčýn-) stem of спричини́ти pf (spryčynýty) + -ювати (-juvaty).
спричи́нювати • (spryčýnjuvaty) impf (perfective спричини́ти)
imperfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | спричи́нювати, спричи́нювать spryčýnjuvaty, spryčýnjuvatʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | спричи́нюваний spryčýnjuvanyj impersonal: спричи́нювано spryčýnjuvano |
adverbial | спричи́нюваючи spryčýnjuvajučy |
спричи́нювавши spryčýnjuvavšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
спричи́нюваю spryčýnjuvaju |
бу́ду спричи́нювати, бу́ду спричи́нювать, спричи́нюватиму búdu spryčýnjuvaty, búdu spryčýnjuvatʹ, spryčýnjuvatymu |
2nd singular ти |
спричи́нюваєш spryčýnjuvaješ |
бу́деш спричи́нювати, бу́деш спричи́нювать, спричи́нюватимеш búdeš spryčýnjuvaty, búdeš spryčýnjuvatʹ, spryčýnjuvatymeš |
3rd singular він / вона / воно |
спричи́нюває spryčýnjuvaje |
бу́де спричи́нювати, бу́де спричи́нювать, спричи́нюватиме búde spryčýnjuvaty, búde spryčýnjuvatʹ, spryčýnjuvatyme |
1st plural ми |
спричи́нюваєм, спричи́нюваємо spryčýnjuvajem, spryčýnjuvajemo |
бу́демо спричи́нювати, бу́демо спричи́нювать, спричи́нюватимемо, спричи́нюватимем búdemo spryčýnjuvaty, búdemo spryčýnjuvatʹ, spryčýnjuvatymemo, spryčýnjuvatymem |
2nd plural ви |
спричи́нюваєте spryčýnjuvajete |
бу́дете спричи́нювати, бу́дете спричи́нювать, спричи́нюватимете búdete spryčýnjuvaty, búdete spryčýnjuvatʹ, spryčýnjuvatymete |
3rd plural вони |
спричи́нювають spryčýnjuvajutʹ |
бу́дуть спричи́нювати, бу́дуть спричи́нювать, спричи́нюватимуть búdutʹ spryčýnjuvaty, búdutʹ spryčýnjuvatʹ, spryčýnjuvatymutʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | спричи́нюваймо spryčýnjuvajmo |
second-person | спричи́нювай spryčýnjuvaj |
спричи́нювайте spryčýnjuvajte |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
спричи́нював spryčýnjuvav |
спричи́нювали spryčýnjuvaly |
feminine я / ти / вона |
спричи́нювала spryčýnjuvala | |
neuter воно |
спричи́нювало spryčýnjuvalo |