From с- (s-) + причиня́ти impf (pryčynjáty) or спричини́ти pf (spryčynýty) + -я́ти (-játy).
спричиня́ти • (spryčynjáty) impf (perfective спричини́ти)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | спричиня́ти, спричиня́ть spryčynjáty, spryčynjátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | спричиня́ючи spryčynjájučy |
спричиня́вши spryčynjávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
спричиня́ю spryčynjáju |
бу́ду спричиня́ти, бу́ду спричиня́ть, спричиня́тиму búdu spryčynjáty, búdu spryčynjátʹ, spryčynjátymu |
| 2nd singular ти |
спричиня́єш spryčynjáješ |
бу́деш спричиня́ти, бу́деш спричиня́ть, спричиня́тимеш búdeš spryčynjáty, búdeš spryčynjátʹ, spryčynjátymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
спричиня́є spryčynjáje |
бу́де спричиня́ти, бу́де спричиня́ть, спричиня́тиме búde spryčynjáty, búde spryčynjátʹ, spryčynjátyme |
| 1st plural ми |
спричиня́єм, спричиня́ємо spryčynjájem, spryčynjájemo |
бу́демо спричиня́ти, бу́демо спричиня́ть, спричиня́тимемо, спричиня́тимем búdemo spryčynjáty, búdemo spryčynjátʹ, spryčynjátymemo, spryčynjátymem |
| 2nd plural ви |
спричиня́єте spryčynjájete |
бу́дете спричиня́ти, бу́дете спричиня́ть, спричиня́тимете búdete spryčynjáty, búdete spryčynjátʹ, spryčynjátymete |
| 3rd plural вони |
спричиня́ють spryčynjájutʹ |
бу́дуть спричиня́ти, бу́дуть спричиня́ть, спричиня́тимуть búdutʹ spryčynjáty, búdutʹ spryčynjátʹ, spryčynjátymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | спричиня́ймо spryčynjájmo |
| second-person | спричиня́й spryčynjáj |
спричиня́йте spryčynjájte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
спричиня́в spryčynjáv |
спричиня́ли spryčynjály |
| feminine я / ти / вона |
спричиня́ла spryčynjála | |
| neuter воно |
спричиня́ло spryčynjálo | |